Обратная реакция

Это конец. Плохой хороший человек сдался на милость победителей. И они его, не задумываясь, сотрут с лица земли, как только закроется занавес. Ведь именно этого хотел автор в самом начале. А может, еще не все ставки выиграны? Я не могу знать этого. Я же говорил, что герои сами придумывают свою историю. Ну, в таком случае, я предлагаю и вам, читателям этого романа, участие в судьбе странных героев «Экватора ЧБ». Здесь вы сможете продолжить их историю, как вам заблагорассудится. Придумать новый сюжет. Или просто оставить свой отзыв. Особое внимание будет уделяться ругательным. Постараюсь пообщаться с вами в форме свободного интернет-разговора. И, если удастся, написать продолжение книги на основе ваших собственных версий. В общем, пишем продолжение вместе.

Андрей Цаплиенко

Екватор
Baden-baden 31.03.2010 | 13:10

Ще жодного разу у житті не перетинала екватор. Чи дійсно Екватор - це межа між абсолютно двома різними "світами"?

Насправді ж перетинання екватору технічно не є складною справою. Географічно перебуваючи на екваторі, я не відчував жодних "паранормальних" почуттів.  Єдине, що здивувало, так це те, що сонце дуже пізно встає, і якось швидко падає за небокрай ввечері.  Якщо казати про назву книги, то йдеться не про географічний екватор. Отут це дійсно межа між світами, чорним та білим.

вопрос
Сергей 31.03.2010 | 13:07

Андрей, на какого читателя ориентировались, когда писали книгу? Лично я был очень удивлен, когда увидел, что Экватор читает женщина лет пятидесяти, которая работает завскладом у нас на производстве..

Вероятно, она читает толстую книжку, потому что у нее много свободного времени. Когда писал книгу, я ориентировался, скорее, на себя самого, потому что чувствовал какую-то физическую необходимость написать о том, о чем у меня не получается снять документальный фильм. Вообще, мне кажется, не стоит относится к творчеству, как к продукции на кого-либо ориентированной. В противном случае, все мы можем превратиться в маленьких рабочих одного большого производства под названием Жизнь. Впрочем, кому-то на этом производстве повезло быть не рабочим, а завскладом.

вопросы по книге
Светлана 31.03.2010 | 09:29

Прочитала роман. Заинтересовали ваши знания местного колорита. Благодаря многочисленным деталям и нюансам погружаешься в неизвестный до этого мир Либерии и Колумбии. Андрей, у меня к вам несколько вопросов: - У главного героя романа Андрея Шута есть ли прототип, или это собирательный образ? - Откуда такое знание самолетов, вертолетов и всего, что связано с небом? - Кому первому вы дали прочитать свой роман? - А у вас была любовь (не сексуальные отношения, а именно любовь) на экваторе? - Мне кажется, что в книге многовато сексуальных моментов. Вам уже об этом говорили, или это показалось только мнеJ)) - Кто делал ссылки на определенные слова в интернет-версии романа. Зачем пояснять значение слов «форма», «оружие», «блюдо»?…

Конечно, это собирательный образ. Но "собрался" он благодаря существованию нескольких реальных прототипов. Их действительно несколько. Хотя, одного из этих людей можно назвать главным прототипом. Знаете, как в скульптурной композиции "Лаокоон"? Фигура главного героя, если помните, там доминирует над всеми остальными, она даже как-то непропорционально и неправдоподобно больше.

Достаточно часто летаем всевозможным авиатранспортом. Если речь идет о горячих точках, то иногда приходится добираться не рейсовым, а "попутным" транспортом. Это, как правило, военная авиатехника. Поэтому, приходилось по ходу изучать средства доставки, на которых летишь, порой с риском. Ну, и кроме того, я действительно считаю советские самолеты и вертолеты одними из самых лучших в мире для своего времени. Особенно уникальный - Ил-76. Изящный самолет, хотя слово "изящный" не совсем подходит для воздушного грузовика.

Первый человек, который начал читать мой роман, это мой оператор Вадим Ревун. Дело было в самолете. Летели в командировку, в Афганистан. Прочитав три страницы, он зевнул и заснул. Чем на пару месяцев отбил у меня охоту писать.

А у вас была любовь (не сексуальные отношения, а именно любовь) на экваторе?

Значит, в том что я ездил на экватор именно за сексом, Вы не сомневаетесь? :).

По поводу изобилия "сексуальных моментов". Многие, наоборот, жалуются, что их мало... Не знаю, кому верить.

Иногда, читая книги, особенно те, в которых речь идет о реальных событиях, или же о вымышленных событиях, основанных на реальных фактах, мне хотелось не только прочитать, но и увидеть то, о чем я читаю. Думая, что подобное желание может возникнуть не только у меня, я вместе с сотрудниками интернет-подразделения телеканала "Интер", реализовал веб-вариант книги, который Вы видете перед собой. К слову, многие молодые люди, которые "зависают" на этой странице, благодаря ссылкам в "Экваторе", узнали, кто такой "Степан Разин" :), "Альфред Тэннисон" :). И сколько градусов в виски Black&White

Оружейный Барон
Анатолий Попеску 31.03.2010 | 09:21

Только начал читать книгу в интернете. По-моему, сюжет несколько напоминает "Оружейного Барона" (Lord of War) с Николасом Кейджем в главной роли. Надеюсь что в дальнейшем будет поинтересней. Какова цель книги? псевдо-мемуары автора, или желание донести до читателя внутренние мотивы порождения театров военных действий??? Мои поздравления автору.

Возможно. Правда, в фильме Монровия выглядит гораздо более апокалиптично, чем в реальности. Да и в костюме с галстуком пешком передвигаться по Монровии как-то слишком тяжко, знаете ли, слишком влажно...

 

даже не вопрос, а так..душевное
Тамила 31.03.2010 | 00:57

Добрый день, Андрей! Я знаю вас с юности, увлечена вашим талантом и вы бесспорно талантливый человек, однако ни одна книга и ни один репортаж из горячих точек не стоит того, чтобы рисковать так - ведь каждый раз уезжая из дома, вы оставляете здесь своих детей..

Спасибо большое, Тамила. Я с Вами полностью согласен. Скажу только, что далеко не всегда работа в горячих точках это сплошной риск. И потом, работа любого журналиста сопряжена с риском. За репортаж о каком-нибудь региональном бизнес-конфликте в Украине можно запросто, простите меня за прямолинейность, получить обрезком трубы по голове. И такие случаи у нас в стране бывали. Журналистика, как правило, вообще имеет дело с конфликтами. Но человеку очень важно понимать, что работа, которую он делает, социально значима, нужна другим людям.

запитання
Жанна 30.03.2010 | 21:44

Андрію, скажіть у процентному відношенні скільки правди і скільки вигадки у вашій книзі?

Відповімо так. Зараз, коли правда і вигадка змішалися у суцільний коктейль, вже неможливо ідентифікувати окремі його компоненти. Отже, назвемо це "художньою правдою".

аудиоверсия
Левитан 30.03.2010 | 20:28

Андрей, как Вам идея аудиоверсии книги? Сейчас многие любят слушать книги в дороге. И кто, на Ваш взгляд, мог бы стать голосом Шута?

Прекрасная идея. Одно время я с собой в командировки я брал старые записи пятидесятых годов. Например, "Хаджи-Мурат"  Толстого.  Не помню, к сожалению, имя актера, который читает Толстого. Если говорить о моей книге, то я бы доверился любому режиссеру, который взялся бы за аудиопостановку. Выбирать голоса - это дело режиссера, а не автора.

народження книги
Віталій 30.03.2010 | 16:19

Пане Андрію, скажіть будь-ласка як народився перший образ цієї книги. Можливо це був про її герой, частина сюжету, емоції щодо пережитого. А найцікавіше, де саме сталося це таїнство..Невже не пам"ятаєте?

Спочатку почав працювати над документальним фільмом про торгівлю зброєю. Потім, зрозумівши, що в українських умовах відзняти такий фільм поки що немає можливості, перевів усі свої творчі наміри у письменницьке русло. Так з'явилася книга. Географічно це сталося у місті Реймс у Франції.

"Думка, якій не можна заперечити, не вартує того, щоб її висловлювати" (Х. Ортега-і-Гассет)
С.Б. 30.03.2010 | 15:48

Добрий день, п. Андріє! Насамперед дозвольте привітати Вас з виходом роману. Наскільки я зрозумів, це ваш первісток :). Дасть Бог, буде й продовження, і ви своєю творчістю на літературній ниві спростуєте латинську сентенцію: una hirundo non facit ver. Вибачте, будь ласка, за розлогу прелюдію до запитань (у мене їх до Вас буде чотири і всі – концептуальні-світоглядні). Отже, перше запитання: Всесвітньо відомий польський репортер ("чарівник репортажу", "голос третього світу", "репортер століття") , публіцист, письменник Ришард Капусцінський у своєму етапному творі "Лапідарії" ("Lapidarium") наводить слова колумбійського есеїста Вільяма Оспіни, згідно з якими ЗМІ-медіа мають не тільки інформувати, а передовсім окультурнювати, оскільки сучасність виявляється не лише у техніці, а у ідеях. Хтось може володіти найсучаснішою технікою, але ментально, світоглядно знаходитись у камяному віці. Отже, питання до Вас звучить таким чином: «Чи вважаєте Ви, що світом рухають ідеї, засадничі цінності, а не інтереси? Будь ласка, обгрунтуйте чому. Зазделегідь красно дякую за відповідь». Друге запитання: "Р. Капусцінського, Г. Г. Маркеса, Е. Хемінгуея вважають трьома китами американської "нової журналістики" або феномену "літературного журналізму". «Чи зачисляєте ви себе і новоспечений роман “Экватор. Черный цвет&Белый цвет” (Київ: Фоліо, 2010)” ” до цієї течії "магічного реалізму" у журналістиці, чи віддаєте перевагу традиційній, обєктивній, незаангажованій журналістиці, яка грунтується на точному та достовірному відображенні деконтекстуалізованих фактів та явищ (висмикнутих з контексту культури, релігії, історії, географії тощо)? Обгрунтуйте, будь ласка, чому». Третє запитання: “Корифеї міжнародної журналістики – Р. Капусцінський, У. Кронкайт, Г. Джонс, М. Маггерідж у своїй журналістській діяльності дотримувалися принципу суб’єктивізму сумління, вважаючи, що кожен журналіст повинен відповідати за своє слово, сам регулювати свої права та обовязки. У цьому контексті запитання до Вас звучить так: «Чи згідні Ви, п. Андрію, з твердженням найвидатнішого представника сучасної американської журналістики – Уолтера Кронкайта: “Об’єктивність при висвітленні війни – абсурдна, оскільки сама війна – це абсурд”. Будь ласка, обгрунтуйте чому. І насамкінець, як полюбляють говорити в англомовному світі, last, but not least. Уолтера Кронкайт у автобіографічній книжці (“Життя репортера”) вивів таку формулу успішності: успішне те життя, озирнувшись на яке, можна сказати, що я змінив у цьому світі щось на краще. Озирнувшись на своє життя, на свою журналістську карєру, роботу військовим кореспондентом у гарячих точках планети, чи можете Ви стверджувати, що ви змінили у цьому світі щось на краще? Будь ласка, конкретизуйте, що саме. Наперед дякую за ваші відповіді і вибачте, будь ласка, за надто розлогі запитання, на які, сподіваюсь, вам буде цікаво відповісти. Всього найкращого!

Мені здається, що пан Оспіна, можливо сам того не бажаючи, повторив, по суті, утилітарну думку Володимира Леніна про те, що, мовляв, ідея стає силою, коли опановує масами. Це дійсно так. Але що ж рухає "генераторами ідей", людьми, або групами людей, які маніпулюють потужніми ідеями?

Певно, що зачисляти чи не зачисляти кудись мій письменницький експеримент - справа критиків. Ну, і, можливо, деяких досвідчених читачів.  Проте, думаю, що деякі твори Хемінгуея народилися у той самий спосіб, що і "Екватор". Коли ти розумієш, що досліджуючи реальну історію, не можеш її реалізувати як журналіст (і водночас не можеш кинути на півдорозі :) ), то починаєш правду життя перетворювати на художню правду. Здається, такий спосіб має право на існування.

Кронкайт активно працював у той час, коли навіть для західних мас-медіа було вкрай важко зорганізувати роботу воєнних журналістів з обидвох сторін будь-якого конфлікту. Так, я погоджуюсь. Для окремо взятого кореспондента, який опиняється на війні, важко залишатися об'єктивним через абсурдність того, що коїться навколо. Але сучасні медіа виходять з цієї ситуації досить просто. А саме, відправляють групи, які працюють з обидвох боків лінії вогню.  Таким чином, через зіткнення двох почуттів абсурдності народжується об'єктивність. Що ж стосується про зміну світу на краще, я можу сказати, що довгий час це було моїм особистим девізом. Я говорив собі: "А нумо, змінимо світ на краще." Потім дізнався, що так звучав рекламний слоган пилососів Philips.

Матеріал для сюжету
Ігор 30.03.2010 | 14:02

Андрій, скажіть, будь-ласка, за час роботи журналістом, ви, напевно, не раз зустрічалися із дуже сходими історіями в житті. На скільки є реалістичною Ваша книга? Це окремі лінії сюжету, окремі персонажі чи зовсім нічого спільного з реальними подіями?

Дуже дякую за запитання. Але я вже відповів на подібне, трошки вище. Єдине, що хочу додати, це те, що деякі події зображені з географічною та хронологічною чіткістю. Наприклад, бій біля річки St. Paul у Монровії.

345 67
Киев, 2010